«Справа Єфремова»: pro et contra

«Наголошую на тому, що мій підзахисний був саме призначений обвинувачуваним», — адвокат екс-регіонала

У Старобільському суді триває розслідування справи екс-очільника фракції Партії регіонів Олександра Єфремова. Останній, як відомо, сім років перебував на посаді голови Луганської облдержадміністрації, на яку заступив перед президентськими виборами 1999 року. Період його правління ознаменувався посиленням адміністративного ресурсу, побудовою чіткої вертикалі влади в регіоні, банкрутством шахт і підприємств, які буквально різались на металобрухт, та системною проросійською політикою. Проте, говорячи про Єфремова, не можна не загадати іншого екс-очільника Луганської облради Віктора Тихонова, який нині перебуває в окупованому Криму. Чомусь правоохоронці й натяком не згадують його прізвища, адже, за різними даними, саме Тихонов ще з 1980-х років активно співробітничав з радянським КГБ. Більш того, і Валерій Голенко, і Віктор Пристюк мали можливість ще восени 2014 року в розпал війни балотуватись до українського парламенту. Виходить, що одіозна фігура Олександра Єфремова стала свого роду громовідводом від досить широкого спектра персоналій, що чимось нагадує гучний суд над колишньою міською головою Слов’янська Нелею Штепою, тим часом як безліч мерів, які підтримали «русскую весну», не тільки перебувають на свободі, а й про них не згадується ні в ЗМІ, ні в оперативних зведеннях.

«ДОКАЗИ МАЮТЬ БУТИ БЕЗДОГАННИМИ»

Такий розклад спонукає до серйозних підозр у вибірковості, а часто й у безпорадності сторони обвинувачення. Наприклад, Генпрокурор Юрій Луценко, який, як відомо, не має юридичної освіти, часто дозволяє собі політичні, експресивні заяви на адресу обвинувачуваних і тим самим дає привід підозрювати його в упередженості. На тлі «колясочників», які непритомніють під час оголошення їм підозри, Олександр Єфремов виглядає досить впевнено. Так вийшло, що луганчанам не варто доводити його особливу роль у тому, що окупантові на Луганщині двері були відчинені. Проте на суді докази мають бути бездоганними. Ба більше — за масштабів трагедії, яка розгорнулася на сході й півдні України, на лаві підсудних не може бути лише одна людина. Отже, що символізує «справа Єфремова»? Справедливе переслідування винуватців окупації частини Донбасу чи неспроможність правосуддя професійно діяти у справі захисту національних інтересів?

«Я вже третій рік займаюся справою Олександра Єфремова, і, на моє глибоке переконання, мій підзахисний був призначений обвинувачуваним, — говорить «Дню» адвокат Єфремова Олександр МЕЛЬНИКОВ. — Наголошую — призначеним. Адже він виявився дуже зручною персоною на роль головного винуватця тих подій. Що більше я займаюся цією справою, то більше в цьому переконуюся. Єфремов є фігурою доволі впізнаваною. Була порушена презумпція невинуватості. Крім того, Генпрокурор заявив на загал, що він Єфремова ненавидить, адже останній начебто відчинив двері війні. А я, у свою чергу, переконаний, що Генпрокурор своїми заявами й діями відчинив двері беззаконню. Протягом двох років Єфремов є переслідуваним за вчинення так званого злочину за «законами 16 січня». Там не було жодного елемента складу злочину, що передбачає суб’єкт, об’єкт, суб’єктивну сторону та об’єктивну сторону. Крім того, цю статтю було декриміналізовано ще 13 травня 2014 року. Із цього приводу неодноразово висловлював свою позицію в тому числі Верховний Суд України. Згадаємо також той факт, що Янукович втік 22 лютого, і цей вчинок тодішній очільник фракції Партії регіонів Олександр Єфремов публічно засудив. Більше того, він нікуди не втік і знайшов у собі сміливість залишитись на теренах України. Коли його заарештували, він ніколи не вдавав із себе хворого, не падав на ліжко, не імітував непритомність, як це робили багато хто. Хоч він найстарший із тих, кого останнім часом переслідують, і має поважний вік — йому 63 роки».

«СТОРОНА ОБВИНУВАЧЕННЯ ВЕДЕ СЕБЕ ВКРАЙ НЕПРОФЕСІЙНО»

«Отже, обвинувачення буквально звело до однієї купи аж п’ять статей, навіть не замислюючись про ґрунтовність доказів, — продовжує захисник Єфремова. — Відповідально заявляю: реальних доказів у справі Єфремова немає жодного. Зараз ми маємо 17 томів справи, і це абсолютне сміття, макулатура. Наприклад, два томи присвячені Сєвєродонецькому з’їзду, який відбувся ще 2004 року і до сьогоднішніх подій жодного стосунку не має. Окрема частина присвячена терористам. Прокурор говорить, що він збирав докази, дивлячись телевізор. Оглядати можна місто злочину, предмети, документи, труп, але що таке «дивитись телевізор» — юриспруденції невідомо. Вражає абсолютна некомпетентність сторони обвинувачення й відсутність професіоналізму. Прокурор пише: я оглянув ролик на ютубі. На ньому натовп штурмує облдержадміністрацію 9 березня 2014 року. А Єфремов тут до чого? Може, він стояв за спинами штурмувальників? Ні. Може, він звернувся до Путіна? Ні. Може, він стоїть, а в руках його триколор? Ні. То в чому доказ?»

«Коли очевидною стала безпідставність обвинувачень, Єфремова вирішили відправити подалі від Києва, де в Печерському суді збиралося по 15 відеокамер, — каже Олександр Мельников. — Тепер суд триває за 700 км від столиці, у Старобільську, де на суддів можна чинити особливий тиск, адже багато з них є переселенцями, наприклад, двоє суддів — із Алчевська. Висвітлення процесу мінімальне. Вони допитали 73 особи. З них два-три десятки депутатів обласної ради, які просто кажуть, що Єфремов був присутній на засіданнях Ради як почесна людина. Три-чотири екзальтовані особи звинувачують Єфремова в абсолютно неадекватній формі, тобто ґрунтуючись лише на власних припущеннях і власній ненависті до нього».

«Тепер підійдемо до справи з іншого боку, — наголошує адвокат. — Проти слідчого вже можна висунути низку статей. Незаконне затримання, внесення заздалегідь неправдивих свідчень в офіційні документи тощо. І про це я регулярно заявляю. Зараз ці люди за «справу Єфремова» отримали певні посади, тим часом як скоїли згадані злочини. Але настане час, і з цим необхідно буде розбиратись. Це не лише злочин проти громадянина Олександра Єфремова, а й злочин проти держави і народу, адже ті, хто має представляти закон та правосуддя, насправді підмінили його ангажованим переслідуванням і, повторюсь, призначили винуватця, а не прагнуть знайти істину та справедливість. Найстрашніше те, що обвинувачення ховає справжніх винуватців. Нагадаю, що в захопленому СБУ бандити забрали зброю із зброярні. Тож де був тоді тодішній очільник Луганського СБУ? Чому ми не чуємо ні про які справи проти нього? Перед цим очільник Луганського МВС фактично відпустив шість злочинців під незрозумілі гарантії й увів особистий склад, який мав би захищати адміністративні будівлі. Таким чином, зараз два генерали СБУ та МВС обвинувачують один одного, виправдовують себе, але жоден з них не сидить на лаві підсудних. Крім того, СБУ має ґрунтовну інформацію про ті події. То чому ж її немає в матеріалах справи? Якби Єфремов десь проходив в оперативній інформації, то це давно б уже проявилося в суді».

«ЄФРЕМОВ ДАВАВ НАКАЗИ ЗАПУСКАТИ «ТУРИСТІВ» ПУТІНА»

Позиція адвоката як захисника підсудного зрозуміла — він має захищати інтереси свого клієнта. Але не можна не зважати на те, що «справа Єфремова» насправді оголює тупість штиків обвинувачення, яке буквально мусолить докази, тим часом як безліч свідків, які нещодавно перебували в Києві, зараз випадково можна зустріти то в Криму, то в Москві, то в Карлових Варах… Виникає враження подвійної гри. «День», наприклад, неодноразово згадував ганебну історію із втечею провокатора Арсена Клінчаєва з Києва до Москви. Виявилося, що полишити терени виконавцю (а отже, свідку) провокацій березня 2014 року в Луганську дала змогу звичайна бюрократична тяганина, в що важко повірити.

«Посилена увага до Єфремова абсолютно закономірна, — каже «Дню» народний депутат від «Народного фронту» Дмитро ТИМЧУК. — Він є одним із головних винуватців того, що відбулося принаймні в Луганській області в перебігу реалізації Путіним проекту так званої «Новороссии». Із самого початку подій на Донбасі група «Інформаційний спротив» мала інформацію про зв’язки Єфремова з тодішнім керівництвом прикордонників. На жаль, ця інформація надходила не задокументованою, і тому ми не можемо надати її як доказ. Нам відомо, що за дозволом Єфремова з РФ пропускали «тітушок», умовно кажучи, «туристів» Путіна, потім надходила зброя… Таким чином Єфремов зробив багато чого для того, щоб трагічні події, які відбулися на Донбасі, для росіян завершились успіхом».

«Коли ж вести мову про інших учасників злочинів, то гадаю, що тут важливо довести до логічного завершення суд над Єфремовим, який має стати прецедентом заслуженого покарання того, хто в тому числі привів в Україну війну, — наголошує народний депутат. — Адже маємо неодноразову практику того, що у нас все починається бадьоро та весело, а потім знаходиться тисячі перепон, і, кінець кінцем, заарештовані люди, провина яких не викликає сумнівів, опиняються на свободі ба навіть починають правоохоронцям погрожувати судами. На жаль, у нас досі на політичній арені перебувають ті, хто відверто лояльно ставиться до окупантів. Наприклад, минулого тижня Шуфрич у Верховній Раді прямо з трибуни ностальгував за часами Януковича і казав, що при ньому було краще жити. Тобто при диктаторі, який криваво розігнав Майдан, зробив все, щоб розпочалася війна, а потім втік з України, перед цим ще й пограбувавши її».

«Що ж до інших винуватців, то тут, певна річ, виникає багато запитань, — продовжує Тимчук. — Ще у вересні 2014 року ми провели моніторинг звільнених територій і знайшли велику кількість місцевих чиновників та посадовців у різних держструктурах, які в березні-квітні 2014 року бігали з триколорами. Ними ніхто не займався, а обмежились лише окремими прізвищами. Через рік ми знову провели подібний моніторинг, і виявилося, що фактично нічого не змінилося. Ми намагалися з’ясувати в СБУ, чому так стається? Відповідь зазвичай така, що справи, які вело СБУ, розбивалися в місцевих судах. Часто й судді самі були лояльними до Кремля. Отже, доки у нас досить корумпована судова система, такі справи буксуватимуть, і з «русским миром» ми будемо боротись довго. На жаль, у нас країна договорняків, і якби не цей факт, то з гібридною агресією Путіна ми боролися б набагато ефективніше».

Валентин ТОРБА, «День»
Источник: day.kyiv.ua